10 жовтня у світі відзначають Всесвітній день психічного здоров’я (World Mental Health Day), щоб привернути увагу міжнародної спільноти до психічного здоров’я, поширювати знання про психічні розлади, зменшувати стигму та дискримінацію і нагадувати про необхідність доступної психологічної та психіатричної допомоги. Щорічно до цього дня видаються тематичні журнали міжнародних психіатричних організацій, розсилаються звернення в урядові структури і органи охорони здоров’я, що закликають взяти участь в міжнародному русі, випускаються спеціалізовані телевізійні програми.
Всесвітня організація охорони здоров’я розглядає цей день як можливість мобілізувати зусилля для того, щоб допомога у сфері психічного здоров’я була доступною для людей у всьому світі.
Всесвітній день психічного здоров’я вперше відзначили 10 жовтня 1992 року. Його започаткувала Всесвітня федерація психічного здоров’я (World Federation for Mental Health, WFMH), а безпосереднім ініціатором щорічної міжнародної акції був тодішній заступник генерального секретаря федерації Річард Хантер (Richard Hunter).
Метою Всесвітнього дня психічного здоров’я є скорочення поширеності депресивних розладів, шизофренії, хвороби Альцгеймера, наркотичної залежності, епілепсії, розумової відсталості, кількості вживання психотропних речовин і самогубств, питання і проблеми допомоги людям, що страждають на психічні розлади, поширення інформації про ефективні методи для профілактики, медичного лікування і запобігання щодо психічних відхилень, соціальної адаптації.
Спочатку цей день не мав окремої щорічної теми. Його завданням було привернути увагу громадськості до проблем психічного здоров’я та сприяти освіті й адвокації у цій сфері. Починаючи з 1994 року, Всесвітній день психічного здоров’я стали проводити під певною тематикою. Першою темою була: «Покращення якості послуг у сфері психічного здоров’я в усьому світі». До речі, тема Всесвітнього дня психічного здоров’я у 2026 році — “Lived experiences heard: real voices, real change” («Почуті голоси людей із власним досвідом: реальні голоси — реальні зміни»). Це дуже добре узгоджується з українською реальністю: говорити про психічне здоров’я не лише мовою статистики, а й через реальний досвід людей.
Сьогодні 10 жовтня — це вже не просто дата в календарі, а міжнародна платформа для розмови про психічне здоров’я, профілактику, лікування, права людей із психічними розладами та доступність допомоги.
Що таке психічне здоров’я? Психічне здоров’я — це значно більше, ніж відсутність психічного захворювання. ВООЗ визначає його як стан психічного благополуччя, який дає людині можливість справлятися зі звичайними життєвими труднощами, реалізовувати свої здібності, будувати стосунки та робити внесок у життя своєї спільноти.
Тобто психічне здоров’я включає: здатність розпізнавати й переживати власні емоції; уміння адаптуватися до змін та життєвих труднощів; здатність справлятися зі стресом; підтримання стосунків з іншими людьми; здатність працювати, навчатися, приймати рішення; відчуття власної цінності та гідності; здатність відновлюватися після складних подій; можливість звертатися по допомогу, коли власних ресурсів недостатньо. І важливий момент: психічне здоров’я не є постійним і незмінним станом. Воно може змінюватися протягом життя залежно від обставин, стресу, втрат, хвороб, соціального оточення, безпеки, фінансового становища та багатьох інших чинників.
Людина може переживати тривогу, смуток, втому чи кризу і водночас не мати психічного розладу.
За даними ВООЗ, у 2019 році близько 970 мільйонів людей у світі жили з психічним розладом — це приблизно кожна восьма людина на планеті. Найпоширенішими були тривожні та депресивні розлади. В західних країнах кожна сьома людина є або параноїком / шизофреніком, або схильна до депресій і алкоголізму.
Зростанню захворюваності сприяють інформаційні перевантаження, політичні й економічні катаклізми у всьому світі, а провісниками захворювань є стреси.
Сучасне життя само по собі сприяє стресам: зміни в житті політичному, економічному, негаразди на роботі, та й просто поїздка в громадському транспорті призводять до того, що людина зі своїми стресами починає миритися, а так і до депресії недалеко. Стреси стали складовою частиною життя сучасної людини. Люди борються з ними, не замислюючись про те, що потрібно не боротися, а не допускати їх.
Потрібно розуміти, що психічний розлад — не те саме, що тимчасове переживання стресу чи поганого настрою.
До психічних розладів належать, зокрема:
- депресивні розлади;
- тривожні розлади;
- біполярний розлад;
- шизофренія та інші психотичні розлади;
- розлади, пов’язані зі стресом і травмою;
- розлади харчової поведінки;
- розлади, пов’язані із вживанням психоактивних речовин;
- низка інших станів.
Для людей із тяжкими психічними розладами тривалість життя в середньому може бути на 10–20 років меншою, ніж у загальній популяції.
Для України тема психічного здоров’я сьогодні має особливе значення. Повномасштабна війна стала потужним фактором ризику для психічного здоров’я населення. Постійна небезпека, обстріли, загибель і поранення близьких, вимушене переміщення, втрата житла та роботи, розлука з родиною, окупація, полон, травматичний досвід військових і цивільних — усе це створює тривале психологічне навантаження.
За оцінкою ВООЗ, оприлюдненою у 2026 році, близько 10 мільйонів людей в Україні можуть мати негативні психічні стани, пов’язані з наслідками війни.
Йдеться, зокрема, про тривогу, депресію, посттравматичний стресовий розлад та психосоціальний дистрес.
Ще у 2024 році ВООЗ оцінювала, що 9,6 мільйона людей в Україні перебували у групі ризику або вже жили з психічним розладом, а близько 3,9 мільйона мали симптоми середнього або тяжкого ступеня.
Тобто за роки війни проблема не просто не зникла — потреба в забезпеченні психічного здоров’я стала одним із центральних викликів української системи охорони здоров’я.
Що показують нові українські дані? Національне дослідження потреб дорослого населення України, проведене ВООЗ у 2025 році, показало дуже промовисті результати.
Понад 70% опитаних повідомили про симптоми тривоги, депресії або сильного стресу протягом попереднього року. Водночас професійну допомогу отримував лише приблизно кожен п’ятий із тих, хто її потребував.
Це демонструє одну з головних проблем сучасної психічної медицини — розрив між потребою в допомозі та фактичним зверненням по неї.
Причини можуть бути різними: стигматизація психічних розладів, страх осуду, переконання – «я повинен впоратися сам», недостатня поінформованість, фінансові або територіальні бар’єри, а також відсутність звички звертатися по професійну допомогу до психолога, психотерапевта, психіатра.
Психічне здоров’я під час війни — це не тільки психіатрія. Важливо не ототожнювати психічне здоров’я винятково з психічними захворюваннями. Психічне здоров’я охоплює значно ширше коло питань. Це і профілактика, і психологічна підтримка, і психотерапія, і психіатрична допомога, і соціальна підтримка, і реабілітація.
Саме тому сьогодні в Україні особливо важливими стають: психологічна допомога → психотерапія → психіатрична допомога → психосоціальна підтримка → реабілітація → повернення людини до повноцінного життя.
І звернення до психолога чи психіатра не означає, що людина «слабка» або «хвора». Іноді це просто означає, що людина опинилася в ситуації, яка перевищує її звичайні можливості адаптації.
Мабуть, ніколи раніше для українського суспільства ця тема не була настільки близькою. Війна змусила мільйони людей зіткнутися з досвідом, якого вони ніколи не очікували у своєму житті. Тому турбота про психічне здоров’я сьогодні — це не розкіш і не «мода на психологію».
Психічне здоров’я – це така сама складова здоров’я людини, як сон, харчування, фізична активність чи своєчасне лікування соматичних захворювань. Попросити про допомогу — не ознака слабкості. Помітити, що вам важко, — не означає бути слабким. Піклуватися про себе — не егоїзм. А психічне здоров’я — це не просто відсутність хвороби, а можливість жити, працювати, любити, спілкуватися, відновлюватися і залишатися собою навіть у складні часи.
Для підтримки та збереження психічного здоров’я дуже важливою є профілактика. Головний принцип: профілактика психічних розладів — це не лише боротьба з наявною проблемою, а щоденна турбота про психічне благополуччя та своєчасна підтримка, коли власних ресурсів стає недостатньо. Вона включає:
- Турботу про себе — увагу до власного емоційного стану та потреб.
- Повноцінний сон і відпочинок — регулярний режим сну та достатнє відновлення.
- Здорове харчування та фізичну активність — важливі для роботи мозку й нервової системи.
- Підтримку соціальних зв’язків — спілкування з близькими, друзями, відчуття приналежності.
- Керування стресом — відпочинок, релаксацію, дихальні практики, чергування навантаження і відновлення.
- Відмову від зловживання алкоголем та психоактивними речовинами.
- Інформаційну гігієну — обмеження надмірного потоку тривожних новин і соціальних мереж.
- Своєчасне звернення по допомогу — не чекати, поки психологічний стан значно погіршиться.
- Професійну підтримку — консультацію психолога, психотерапевта або психіатра за потреби.
- Формування навичок психологічної стійкості — уміння розпізнавати свої емоції, справлятися з труднощами та відновлюватися після стресових подій.
За професійною допомогою можна звернутись до психіатра чи психолога Пирятинської лікарні у разі виникнення порушень, пов’язаних із психічним здоров’ям, таких як: тривале внутрішнє напруження, емоційне виснаження, апатія, тривога, панічні атаки, депресія та інше. На першу зустріч можна прийти без попереднього запису. А також на прийом можна прийти за направленням сімейного лікаря або записатись через офіційний сайт Пирятинської лікарні чи безпосередньо в реєстратурі лікарні.