27 грудня проводиться Міжнародний день готовності до епідемій. Ці грудневі заходи у третій декаді місяця мають традиційний щорічний характер.
13 листопада 2020 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію 75/L.18, яка проголосила 27 грудня Міжнародним днем готовності до епідемій. Цей день був проголошений у відповідь на пандемію COVID-19, яка висвітлила серйозну вразливість глобальних систем охорони здоров’я та потребу в надійних стратегіях готовності. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) та уряди країн світу визнали необхідність створення стійких систем охорони здоров’я, здатних ефективно запобігати, виявляти та реагувати на загрози інфекційних захворювань.
Нинішня пандемія COVID-19 наочно продемонструвала, як інфекційні захворювання можуть руйнівно впливати на людське життя. Вони завдають шкоди довгостроковому соціальному та економічному розвитку. Глобальні кризи в галузі охорони здоров’я можуть призвести до перевантаження і без того ослаблених медичних систем, порушення світових ланцюгів постачань і серйозних збитків для засобів існування, особливо для жінок і дітей. Такі епідемії особливо важко переживаються країнами з низьким рівнем розвитку, де економіка найбільш уразлива до зовнішніх шоків.
Пригадаємо найбільш смертоносні пандемії в історії. Людство протягом своєї історії зазнало багато пандемій, які охоплювали значну частину земної кулі, іноді забираючи життя мільйонів людей. Пропонуємо перелік пандемій, які були найбільш смертоносними.
- Антонінова чума (165 рік н.е.)
Число загиблих: 5 мільйонів
Пандемія охопила Малу Азію, Єгипет, Грецію та Італію. Вважають, що насправді це була віспа чи кір. У Рим хворобу занесли легіонери, які поверталися з Месапотаміі. Існує гіпотеза, що від цієї хвороби помер римський імператор Марк Аурелій і його співрегент Луціус Верус.
- Чума Юстиніана (541-542)
Число загиблих: 25 мільйонів
Перша за переліком пандемія бубонної чуми, що розпочалася 541 року у Східній Римській імперії за часів правління імператора Юстиніана I, яка й названа його ім’ям (іноді Юстиніанова чума). Імператор, згідно з літописом, перехворів на чуму у 543 році й успішно видужав.
Від цієї пандемії загинула чверть населення Східного Середземномор’я. У розпал пандемії в Константинополі – столиці Східної Римської імперії – щодня вмирало по 5000 людей, що призвело до загибелі 40% населення міста. Один із проявів чуми — некроз пальців рук.
- «Чорна смерть» (1346-1353)
Число загиблих: 75-200 мільйонів
Місце зародження пандемії чуми – пустеля Ґобі. Пандемія чуми поширилася Європою, Африкою та Азією. Імовірно, вона зародилася в Азії.
Чума поширювалася на інші континенти через бліх на щурах, які часто жили на борту торговельних кораблів. У період другої пандемії, в 1346 році чума була занесена до Криму, а у 1351 році через Польщу – до України (спочатку до Чернігова й Києва) й Московського князівства. В Україні вона особливо лютувала у Переяславі, де, за переписами, знищила все населення.
- Третя пандемія холери (1852-1860)
Число загиблих: 1 мільйон
Найбільш смертоносна зі семи пандемій холери. Виникла в Індії, поширившись від дельти річки Ганг, на Азію, Європу, Північну Америку та Африку. Британський лікар Джон Сноу відстежував випадки холери і в решті-решт ідентифікував забруднену воду як засіб передачі хвороби. У рік, коли він це з’ясував, у Великобританії від пандемії померли 23 тисяч людей.
- Пандемія «російського» грипу (1889-1890)
Число загиблих: 1 мільйон
Перші випадки спостерігалися в травні 1889 року у трьох окремих та віддалених місцях: у російській Середньої Азії, в Канаді і в Гренландії. В жовтні 1889 році в Західному Сибіру поширився новий небезпечний вірус грипу. В листопаді він вже був в столиці Російської імперії – Петербурзі, де став відомим під загальним найменуванням інфлюенції. В Петербурзі ним перехворіло 650 тис. осіб (3/4 всього населення міста). Епідемія охопила всю європейську частину імперії та Середню Азію. Симптоми – головний біль, висока температура до 40 градусів та біль в суглобах.
- Пандемія грипу («іспанка») (1918-1920)
Число загиблих: 20-50 мільйонів
Пандемія іспанського грипу, який заразив третину світу в 1918 році. У результаті цієї пандемії заразилася більш ніж третина населення світу, померли від хвороби 20-50 мільйонів людей. Особливістю «іспанки» було те, що від неї найбільше помирали молоді міцні люди, вона була менш небезпечною для дітей і людей похилого віку.
- Пандемія «азійського» грипу (1956-1958)
Число загиблих: 2 мільйони
Пандемія зародилася в Китаї. Найбільш постраждали Китай і США. У США від пандемії загинули 70 тисяч людей.
- Пандемія «гонконгського» грипу (1968)
Число загиблих: 1 мільйон
Із першого зареєстрованого випадку в Гонконзі протягом трьох місяців хвороба поширилася на Філіппіни, Індію, Австралію, Європу і США. Хоча пандемія 1968 року мала порівняно низький рівень смертності (0.5%), вона призвела до загибелі більш ніж мільйона людей, у тому числі 500 000 жителів Гонконгу, приблизно 15% його населення в той час.
- Пандемія ВІЛ / СНІДу (на самому піку, 2005-2012)
Число загиблих: 36 мільйонів
Уперше хвороба ідентифікована в Демократичній Республіці Конго в 1976 році. В даний час із ВІЛ живе від 31 до 35 мільйонів людей, переважна більшість – в Африці на південь від Сахари, де 5% населення інфіковані.
Ключові цілі проведення Міжнародного дня готовності до епідемій:
- Підвищення обізнаності. Покращення розуміння громадськістю епідемічних ризиків та заходів готовності до них.
- Обмін інформацією. Сприяння обміну науковими знаннями та передовим досвідом на місцевому, національному, регіональному та глобальному рівнях.
- Просвіта та профілактика. Сприяння якісній освіті та інформаційно-просвітницьким програмам з питань запобігання та реагування на епідемії. Організація та проведення вакцинації.
Міжнародний день готовності до епідемій підкреслює важливість міжнародного співробітництва та багатосторонності в боротьбі з епідеміями. Він закликає до партнерства та солідарності між окремими людьми, громадами, державами та глобальними організаціями на всіх етапах боротьби з епідеміями.
Відзначення Міжнародного дня готовності до епідемій передбачає долученість до освітніх та просвітницьких заходів, заохочення участі громади в ініціативах із забезпечення готовності, підтримка систем охорони здоров’я, адвокація інвестицій у системи охорони здоров’я з метою підвищення їхньої спроможності протидіяти епідеміям.
Міжнародний день готовності до епідемій — це заклик до дій для глобальної солідарності та співпраці перед обличчям кризових ситуацій у сфері охорони здоров’я. Це день, коли ми підтверджуємо нашу прихильність до розбудови сильніших систем охорони здоров’я та посилення заходів готовності, щоб захистити людство від майбутніх епідемій. Відзначаючи цей день, ми визнаємо взаємопов’язаність нашого світу і колективну відповідальність за збереження глобальної безпеки у сфері охорони здоров’я.
Готовність до епідемій передбачає зміцнення систем охорони здоров’я, інвестування в дослідження та розробку вакцин і методів лікування, забезпечення раннього виявлення та швидкого реагування, а також сприяння міжнародній співпраці для стримування поширення хвороб. Цей день заохочує уряди, організації охорони здоров’я та громади приділяти пріоритетну увагу системам охорони здоров’я та стратегіям готовності до майбутніх криз у сфері охорони здоров’я.
Цей день нагадує про необхідність зміцнення систем охорони здоров’я в усьому світі. Адже в умовах швидко мінливих викликів, таких як нові інфекційні захворювання, готовність до кризових ситуацій — це не лише питання здоров’я, але й стабільності та добробуту кожної нації.