Психосоматика розглядається як суміжний з медициною напрям психології, що займається вивченням та терапією складних взаємодій між розумом і тілом, у яких психологічні фактори (психогенні та особистісні) можуть негативно впливати на фізичне здоров’я і навпаки.
Психосоматика — це наука, що вивчає, як психологічні фактори впливають на фізичне здоров’я та можуть викликати чи загострювати хвороби. Простими словами – це «хвороби від нервів», де душевні переживання проявляються у вигляді тілесних «соматичних» симптомів.
Східні мудреці вважали, що здоров’я людини неможливо оцінювати тільки за фізичним станом. Важливу роль також відіграє душевний біль, на який сучасна людина часто не звертає уваги.
Які ж можливі причини болю в суглобах, серці чи нирках?
Розглянемо інший підхід до розуміння цієї проблеми.
Психологи та психотерапевти пов’язують хвороби з тим, яким чином людина виражає свої емоції. Якщо особа хоче висловити емоцію, але стримує це через усвідомлену заборону, енергія не виходить, а таким чином ніби “заморожується” всередині, створює зони напруження в тілі і викликає застійні явища в органах та системах, які мають властивість накопичуватися та проявлятися у вигляді болю, хворобливого стану…
Досвідчені фахівці знають, що психічний та емоційний стан мають здатність впливати на здоров’я як у цілому, так і на функціонування окремих систем організму: дихальної, серцево-судинної, травної, імунної, нервової, статевої, опорно-рухової.
Психосоматичні симптоми – це фізичні прояви, які спричинені або посилюються психічними чи емоційними факторами, як-от стрес, тривога, депресія та інші психологічні чи емоційні проблеми…
Характерно, що психосоматичні симптоми не можуть бути пояснені лише фізіологічними причинами. Наприклад: головний біль невизначеної етіології — це коли болить голова, але точну причину не встановлено. Саме тому, зазвичай, особа з психосоматичним захворюванням є, так би мовити, “частим паломником” до кабінетів лікарів різного профілю.
На практиці, патогенез та різноманітні прояви психосоматичних розладів можуть суттєво відрізнятися залежно від особистості, її життєвого досвіду та інших соціально-психологічних факторів, як-от:
- незрозумілі фізичні симптоми (біль, дискомфорт, втома),
- порушення апетиту чи сну,
- відчуття тривоги, депресії, страху,
- переживання стресу, тощо.
Основою більшості психосоматичних захворювань є внутрішній психологічний конфлікт, мова йде про незадоволення потреб, коли людина змушена довго терпіти. Наведемо простий приклад, протиріччя між бажаннями та обов’язками: якщо людина змушена займатись нелюбимою справою, що спричиняє постійний стрес та створює конфлікт між “хочу” і “треба”. Постійна напруга призводить до стресу, який психіка намагається обробити через механізми захисту — соматизацію.
Мозок передає цю напругу через вегетативну нервову систему, що контролює функції внутрішніх органів. Які саме проблеми виникнуть — остеоартроз, пієлонефрит чи мігрень — суттєво залежить від індивідуальних особливостей організму.
Психологічний стрес, пов’язаний із різними соціальними факторами є однією з найпоширеніших причин психосоматичних симптомів. Коли ми відчуваємо стрес, автоматично збільшується частота серцевих скорочень, підвищується артеріальний тиск та м’язова напруга, виділяються гормони стресу (кортизол, норадреналін, адреналін). З часом хронічний стрес може призвести до низки фізичних симптомів і проблем зі здоров’ям. Подібний ефект справляють і такі сучасні різновиди стресу як інформаційний та професійний.
Тривога та депресія, невротичні розлади є поширеними розладами психічного здоров’я, які асоціюються з такими фізичними симптомами, як:
- хронічне відчуття втоми,
- головний біль,
- біль у м’язах,
- тахікардія,
- порушення сну,
- проблеми з травленням та/або шкірою, тощо.
Згадані симптоми не є специфічними для певного захворювання, адже спричиняються змінами у реакції організму на стрес та бувають також спричинені збоями у роботі імунної системи, біохімії головного мозку тощо. Травматичні переживання унаслідок фізичного, сексуального чи емоційного насильства, втрати близької людини, війни, тяжкої хвороби чи інвалідизації, ДТП, передчасних пологів тощо, можуть мати тривалий вплив на фізичне та психічне здоров’я.
Люди, які пережили психічну травму, мають більшу ймовірність розвитку психосоматичних порушень та схильні відчувати хронічний біль у певній частині тіла, особливо головні болі, проблеми з шлунково-кишковим трактом, безсоння тощо.
Особистісні фактори – це певні стійкі риси та схильності особистості, пов’язані з вищим ризиком психосоматичних симптомів, а люди, які мають ці риси — можуть частіше відчувати фізичні симптоми у відповідь на стрес або емоційні проблеми. Практика свідчить, що для профілю “психосоматичної особистості” характерні такі чинники:
- тривожність,
- перфекціонізм,
- образливість,
- мисленнєва ригідність (негнучкість),
- нездатність виражати почуття,
- труднощі з встановленням та підтримкою теплих стосунків з іншими,
- надмірна залежність, прив’язаність до об’єкта симпатії,
- складнощі з самостійним ухваленням рішень, тощо.
Поведінкові чинники спричиняють фізичні зміни в організмі, які у свою чергу, погіршують уже існуючі тілесні, психологічні чи емоційні проблеми зі здоров’ям:
- нездорова поведінка: як от куріння чи інші шкідливі звички,
- переїдання та/або зловживання психоактивними речовинами,
- малорухливий спосіб життя,
- недотримання інформаційної гігієни та гігієни сну,
- невизначеність, тощо.
Психосоматичні реакції — це короткочасні стани, що залежать від ситуації. Серед них:
- Конверсійні симптоми — психологічні порушення, що не впливають на функції органів (психогенна сліпота, оніміння кінцівок);
- Функціональні синдроми — комплекс симптомів, пов’язаних з емоціями, що призводить до дисфункції органів та систем (ВСД, мігрень);
- Психосоматоз — реакція організму на стрес, що може призводити до порушення роботи органів та систем (гіпертонія, астма);
- Психосоматичні розлади особистісного характеру — залежать від особливостей психіки, поведінки (алкоголізм, наркоманія).
Психосоматоз, пов’язаний із дисфункцією внутрішніх органів, вперше описав американський психоаналітик Франц Александер у ХІХ столітті. Його “чикагська сімка” (це захворювання: астма, гіпертензія, нейродерміт, коліт, язва дванадцятипалої кишки, тиреотоксикоз, ревматоїдний артрит) стала основою для вивчення захворювань, пов’язаних із психосоматичними розладами. Вчені додали до цього списку низку інших хвороб на фоні невротичних станів: інфаркт, онкологічні захворювання, порушення сну, ожиріння, анорексія, синдром роздратованого кишечника тощо.
У будь-якої хвороби є дві складові: психологічна і фізична, і лікувати потрібно обидві. Неможливо вважати, що вилікувавши лише одну частину, ви досягнете повного одужання. Це має бути комплексний підхід.
Вплив стресу на системи організму може бути різноманітним, і для того, щоби вчасно виявляти обсяги негативного психосоматичного впливу саме у вашому індивідуальному випадку (чи у випадку ваших близьких), експерти з психосоматики рекомендують:
Своєчасно звертатися до психолога.
Періодично проводити відповідну психодіагностику.
В наш час місткий практичний досвід психологів та психотерапевтів дозволяє виокремити і найзагальніші прояви стресової психосоматики у контексті основних систем організму.