День вшанування загиблих медиків відзначається з 2025 року, 10 липня, за два тижні до 27 липня – Дня Святого Пантелеймона, який є покровителем лікарів, а також офіційного Дня медичного працівника. Це зв’язок між днем пам’яті та днем пошани до професії Медика загалом.
10 липня 2025 року в Україні вперше офіційно відзначили День вшанування загиблих медичних працівників — нову, але вкрай важливу дату, яка увійшла до національного календаря болю і пам’яті.
Започатковане відзначення Дня вшанування загиблих медиків з ініціативи команди Відзнаки «Орден Святого Пантелеймона» – аби вшанувати пам’ять медичних працівників, які загинули під час повномасштабної війни та не дати стертися іменам тих, хто, рятуючи життя інших, сам загинув під час повномасштабного вторгнення Росії.
Святий Пантелеймон — покровитель лікарів і цілителів. Його ім’я в перекладі з грецької означає «всемилостивий». Саме таким було серце кожного з тих, хто загинув, рятуючи інших.
«Орден Святого Пантелеймона» — це найвища громадська відзнака в Україні, що присуджується за професіоналізм, милосердя та самовіддане служіння. Її часто називають «Медичним Оскаром». Гасло відзнаки — «Честь медичної професії».
Орден Святого Пантелеймона з 2017 року відзначає найкращих представників галузі, визнаючи їхній професіоналізм, відданість справі та гуманізм.
У символіці Ордену Святого Пантелеймона — професійна честь, милосердя, відданість та служіння життю, навіть під прицілом.
10 липня — це більше, ніж дата. Це нагадування про ціну людяності, жертовності, про тих, хто навіть у часи жаху залишався людиною. Нехай кожен знає: вони були і лишаються з нами.
Медики на фронті та прифронтових територіях, які під обстрілами рятували наших воїнів. Медики в тилу, які працювали під час тривог, в операційних без світла, у бомбосховищах. Вони вдень і вночі боролися за життя маленьких і дорослих українців та українок. Проте, на жаль, загинули самі. І таких медпрацівників – сотні.
Хто ці люди?
– Це медики на фронті — бойові фельдшери й лікарі, які під обстрілами витягали поранених із поля бою.
– Це медсестри в прифронтових шпиталях, які працювали по 20 годин на добу, іноді в темряві, під час відключень електроенергії.
– Це парамедики добровольчих формувань, які не мали ні належної броні, ні гарантій безпеки.
– Це медпрацівники в тилу, які не залишали лікарні навіть під час обстрілів, оперували у підвалах і вчилися працювати без зв’язку та світла.
Вони не тримали зброї. Їхньою зброєю були знання, досвід, мужність і турбота.
Цифри, що болять. За даними Ордену Святого Пантелеймона:
- За роки повномасштабної війни загинули щонайменше 500 українських медичних працівників.
- Це були лікарі, медсестри, санітари, бойові медики.
- Вони стали жертвами прямих ударів по лікарнях, дорожніх обстрілів, ракетних атак по житлових кварталах, ударів по стабілізаційних пунктах.
- Серед загиблих — ті, хто загинув у дорозі на роботу, вдома, або в операційній, рятуючи інших.
У боротьбі за людські життя їх не зупиняло ніщо – зупинилися їхні серця. У відповідь на трагічні події, спричинені російською військовою агресією, у 2022 році Орден ініціював масштабний збір інформації про загиблих медиків, залучивши до цієї справи Національну медичну бібліотеку та регіональні ради.
«Посвіт пам’яті» — збереження імен. Щоб зібрати інформацію про всіх медиків, загиблих під час війни та щоб пам’ять про кожного загиблого медика не загубилася, команда Ордену Святого Пантелеймона розробила проєкт «Посвіт пам’яті».
Мета проєкту:
- Віддати шану загиблим медикам, які працювали до останнього подиху.
- Підтримати родини загиблих, створивши для них простір визнання та поваги.
- Закарбувати імена героїв у національній історії через установлення меморіальних знаків, заходи вшанування та інформаційні кампанії.
- Масштабувати проєкт в Україні та за кордоном, щоб світ знав про подвиг українських медиків. Закордонні ради Ордену Святого Пантелеймона сприятимуть поширенню «Книги пам’яті», залученню міжнародної підтримки та організації пам’ятних заходів у країнах із українською діаспорою.
- Ініціювати створення фондів підтримки родин, дітей загиблих медиків.
Проєкт реалізується у співпраці з Національною науковою медичною бібліотекою України та регіональними партнерами. Його основна задача — створити національний електронний мартиролог українських медиків, які стали жертвами цієї війни.
Чому це має значення?
- Бо не кожен герой — з автоматом у руках.
- Бо без медиків не вижила б жодна армія.
- Бо навіть у найтемніші часи вони продовжували світити — як ліхтарі на полі бою.
- Бо ми зобов’язані зберегти пам’ять і передати її наступним поколінням.
Згідно з даними МОЗ, наразі зафіксовано понад 1 000 атак на об’єкти медичної інфраструктури — одна з найвищих цифр у світі з часів Другої світової війни.
Коли медик стає мішенню? Війна росії проти України супроводжується систематичними воєнними злочинами — зокрема, прицільними ударами по лікарнях та медичних працівниках, що є порушенням Женевських конвенцій. Наведемо приклади:
- Удар по пологовому будинку в Маріуполі.
- Зруйновані лікарні в Ізюмі, Бахмуті, Херсоні.
- Ракетні обстріли Центру екстреної медицини в Дніпрі.
- Зруйновані унаслідок ракетної атаки рф корпуси Національної спеціалізованої дитячої лікарні «Охматдит» у Києві.
Усе це не винятки, а частина цілеспрямованої політики терору. Протягом війни медичні працівники стали ціллю ворога на полі бою, у стабілізаційних пунктах, в операційних і кабінетах, в каретах швидкої допомоги, на вулиці, вдома, на шляху до роботи.
Як долучитися до вшанування?
- Поширте інформацію про ініціативу «Посвіт пам’яті».
- Підтримайте волонтерів та медиків — навіть простим словом вдячності.
Символ пам’яті – білий халат. Цього дня у медичних закладах країни, в холах лікарень будуть встановлені порожні стільці з білими халатами та фотографіями загиблих медиків. Білий халат – це не просто частина професійного одягу, а символ самопожертви та готовності до служіння. Порожнє місце вказує на відсутність людини, яка вже ніколи не зможе рятувати чиєсь життя. Це потужний візуальний меседж.
Відзначення Дня пам’яті загиблих медиків – фундаментальна національна місія зі збереження пам’яті про героїзм, жертовність і безмежну відданість професії, яка рятує людські життя. Це символ національної вдячності та визнання подвигу медиків, які, ризикуючи собою, залишалися на своєму посту до останнього подиху.
10 липня висловлюємо шану медикам, які загинули внаслідок бойових дій, пандемії COVID-19, надзвичайних ситуацій та катастроф. Вони віддали життя під час виконання професійного обов’язку. Пам’ятаємо кожного, хто пішов з життя, залишивши по собі приклад справжнього служіння людям.
Вічна і світла пам’ять загиблим медичним працівникам!
Рубрику веде клінічний психолог Пирятинської лікарні, Олена Холоділова.